ОСНОВНЫЕ СТРУКТУРНЫЕ КОМПОНЕНТЫ МАТЕМАТИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ УЧАЩИХСЯ

Билюнас А. В.

Аспирантка кафедры математики, теории и методики обучения математики РВУЗ «Крымский гуманитарный университет» (г. Ялта)

ОСНОВНЫЕ СТРУКТУРНЫЕ КОМПОНЕНТЫ МАТЕМАТИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ УЧАЩИХСЯ

Аннотация

В данной работе рассматривается понятие математической культуры учащихся, приводятся авторы работ, в которых исследуются основные вопросы данного понятия. Главной задачей статьи является выделение и изучение основных компонентов математической культуры.

Ключевые слова: математическая культура, математические знания и умения, математический язык, самообразование.

Bilyanas A. V.

Postgraduate student of mathematics, the theory and methods of teaching mathematics RHEI «Crimean University of Humanities» (Yalta)

THE MAIN STRUCTURAL COMPONENTS OF MATHEMATICAL CULTURE OF PUPILS

Abstract

Abstract. In this work discusses the concept of mathematical culture of pupils are authors of works in which examines the main questions of the concept. The main objective of the article is the isolation and study of the basic components of mathematical culture.

Keywords: mathematical culture, mathematical knowledge and skills, mathematical language, selfeducation.

На сьогодні можна впевнено говорити про математичну освіту як про один із провідних напрямків середньої та вищої школи, оскільки саме математика є найважливішим засобом пізнання закономірностей навколишнього світу і розкриття шляхів використання цих закономірностей у практичній діяльності людей.

Для випускників школи необхідно достатньо добре знати математику не тільки на рівні розрахунків та створення найпростіших моделей, але і на більш високому теоретичному рівні. В незалежності яке майбутнє обере випускник та напрямок своєї професійної діяльності він повинен досить добре володіти математичною культурою.

В останні роки значно зріс інтерес до проблем математичної освіти, зокрема, до однієї з них – до проблеми формування математичної культури.

З метою проведення аналізу стану проблеми формування математичної культури як педагогічної проблеми, ми вирішили розглянути її основні структурні компоненти.

Аналіз психолого-педагогічної та спеціальної літератури, показав, що дана проблема є відносно новою для сучасної науки, хоча й існували розробки з формування окремих компонентів математичної культури: математична символіка, математична логіка, математичні знання і т.д.

Перша згадка терміну «математична культура» з'явилося в 20-30-ті роки XX століття, він визначався як система знань і умінь.

У середині 50-х років з'являються дослідження, присвячені проблемам формування професійно-педагогічної культури, а в наслідку й математичної культури. У цей період починається активне обговорення питань, пов'язаних з розумінням специфіки математичної мови (Б. Є. Кантор, А. М. Колмогоров та ін), математичного самоосвіти (О. О. Дєєв, Д. В. Маневич, О. З. Насиров та ін), математичних знань і умінь. (Л. В. Занков, П. М. Ерднієв та ін.)

До кінця 80-х років математичну культуру розуміють вже не тільки як знання, вміння, навички та вільне оперування ними, але починають включати такі компоненти, як математичне мислення і математична мова.

Вивчивши різні праці, присвячені даній проблемі, ми прийшли до висновку, що поняття «математична культура» – це багатошаровий і багатозначний термін, в який ми вкладаємо різного роду численні властивості і здібності людини – бути грамотним, творчо використовувати свої знання, знаходити оригінальне рішення проблеми і гарно його викладати, і її «базові елементи», такі як математичні знання і математичні вміння, математичну самоосвіту і математичну мову.

Знаннєва культура передбачає формування математичних знань і розвиток відповідних умінь на їх основі. Згідно О. В. Артебякіной, математичні знання – це таке знання, яке містить у своїй теоретичній частині математичні поняття, а в описовій – опис принципів, тобто воно включає математичні висловлювання, опис математичних ознак їх розпізнавання, способи дії на основі знання цих математичних ознак [1]. Математичні вміння постають як способи реалізації математичних знань і здатність людини виконувати математичні дії.

Самоосвітня культура показує ступінь розвиненості отриманих математичних знань і умінь шляхом самостійних занять. Одним з найважливіших вмінь математичної самоосвіти є вміння обробляти і критично осмислювати в самостійно досліджуваної наукової та спеціальній літературі різні математичні твердження, положення і висновки.

А мовна культура передбачає оволодіння математичною мовою (мовою символів і знаків), а, отже, і математичної промовою. У своєму дослідженні Дж. Ікрамов вживає термін «математична мова» для позначення всіх основних засобів, за допомогою яких в усній і письмовій формі виражається математична думка. Поняття «математична мова» включає до себе логіко-математичні символи, геометричні фігури, графічні схеми, креслення, а також наукові терміни разом з елементами природної мови [2].

Компоненти, які ми виділяємо в своїй роботі, взаємодоповнюють один одного, вступаючи в інтегративні зв'язки, що забезпечує цілісність і системність математичної культури. Але їх неможливо сформувати, не розвиваючи математичні здібності учнів. А адже саме виявлення і розвиток здібностей учнів, залучення їх до творчої праці – одне з основних завдань школи.

Формування математичної культури передбачає активну роботу учнів з математичного самоосвіти. Творча самостійна робота, що переходить у самоосвітню, привчає учнів глибше усвідомлювати навчальний матеріал, розвиває культуру розвиває культуру праці, привчає розмірковувати, робити висновки і узагальнення на основі вивчення фактичних даних, допомагає встановлювати зв'язок нового матеріалу з вивченим раніше, підвищує інтерес до навчання, а, отже, і формує математичну культуру [3].

Фахівець, що володіє математичної культурою – це людина, що не мислить своєї діяльності без використання математичних знань і умінь; здатний знаходити нові перспективні сфери застосування математичних знань в області своєї діяльності.

Рівень розвитку математичного мислення, а також володіння математичною мовою та промовою визначається вмінням слухати, осмислювати, міркувати, передавати і застосовувати набуті знання і вміння у практичній діяльності. Удосконалення математичної мови і промови є необхідною, але не достатньою вимогою для розвитку математичного мислення, а, отже, і формування математичної культури. Для цього потрібно побудувати спеціальну систему, яка сприяла б формуванню та розвитку математичної культури учнів. Тому виникає необхідність теоретичної і практичної розробки ряду питань пов'язаних з формуванням математичної культури учнів.