ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ВОЛЬОВИХ ЯКОСТЕЙ В ПІДЛІТКІВ З РІЗНИМ РІВНЕМ СФОРМОВАНОСТІ МОТИВУ ДОСЯГНЕННЯ

Нечипоренко Д.Л.

Аспірант, Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ВОЛЬОВИХ ЯКОСТЕЙ В ПІДЛІТКІВ З РІЗНИМ РІВНЕМ СФОРМОВАНОСТІ МОТИВУ ДОСЯГНЕННЯ

Анотація

В статті проаналізована психолого-педагогічна література, яка присвячена вольовим якостям та мотиву досягнення. Проведено експеримент для визначення рівня прояву вольових якостей в учнів 7-х класів з різним рівнем сформованості мотиву досягнення. Показано, що в 95 % учнів рівень прояву вольових якостей залежить від рівня сформованості мотиву досягнення.

Ключові слова: вольові якості, мотивація, мотив досягнення, підлітки, фізична культура.

Nechyporenko D.L.

Postgraduate student, Cherkasy National University named after Bogdan Khmelnitsky

FEATURES OF VOLITIONAL QUALITIES IN ADOLESCTNTS WITH DIFFERENT LEVELS OF FORMATION OF MOTIVATION TO ACHIEVE

Abstract

The paper analyzed the psychological and educational literature that is devoted to volitional qualities and achievement motive. An experiment to determine the level of manifestation of volitional qualities in students 7th graders with different levels of achievement motive formation. It is shown that in 95% of the students level of manifestation volitional qualities depends on the formation of motive to achieve.

Keywords: volitional qualities, motivation, motive to achieve, teens, physical education.

Потреба суспільства в людях, які вміють досягати успіху, завжди була і буде актуальною. Для досягнення успіху людині необхідно максимально реалізувати свій потенціал. Та для початку, треба щоб в індивіда виникло бажання виконувати дію, тобто з’явився мотив, а в даному випадку мотив досягнення.

На думку Є. Ільїна, мотив досягнення є відносно стійким особистісним утворенням, однак йому характерна динамічність і зв’язок з такими показниками особистості, як потреба в досягненні та цінність даного досягнення для людини [6]. Ми вважаємо, що мотив досягнення – це спонукання до людської активності, пов’язане з прагненням особистості успішно виконати певну діяльність.

Аналіз психолого-педагогічної літератури показав, що автори, які вивчали мотивацію досягнення стверджують, що вольові якості особистості мають значний вплив на прояв її мотиву досягнення.

Так, визначаючи структурну модель мотивації досягнення Т. Гордєєва віднесла до поведінкового блоку такі вольові якості, як: наполегливість, рішучість та самостійність [3]. Тому, на думку автора, успішне виконання діяльності залежить не лише від рівня здібностей особистості, а й від таких мотиваційних характеристик, як інтерес до справи, віра у власні сили та прагнення людини прикласти якомога більше зусиль, тобто наполегливість [3]. Таким чином, між мотиваційною сферою та проявом вольових якостей людини спостерігається прямо пропорційна залежність.

  На думку Х. Хекхаузена, така вольова якість як наполегливість, при вирішенні завдання, може проявлятись по-різному: як тривалість безперервної роботи; як повернення до незакінченого завдання, чи такого, яке закінчилось невдало; як переслідування далекої цілі [9].

Більш детально вивченням наполегливості займався Фізер, який проводив експерименти зі студентами з різною орієнтацією мотиву досягнення. Дослідження полягало в тому, що студентам пропонувалось завдання, рішення якого було неможливим. При невдачі студентам пропонувались інші завдання: одні були середньої складності (приблизно 70 % студентів цього ж віку справлялись з цим завданням), інші – складні, де лише 5 % студентів досягли успіху. Відповідно, студенти з мотивом досягнення орієнтованим на успіх обирали перший варіант, а орієнтовані на уникнення невдачі – другий. Таким чином, Фізер прийшов до наступних висновків, що при низькій початковій складності завдання, мотивовані на досягнення успіху індивіди проявляють більше наполегливості, ніж мотивовані на уникнення невдачі. Однак, при високій початковій складності завдання, люди з мотивом досягнення орієнтованим на уникнення невдачі проявляють більшу наполегливість, ніж індивіди з мотивом досягнення орієнтованими на успіх [9].

На думку В. Селіванова, вольові якості особистості – це відносно стійкі психічні утворення, які не залежать від зовнішніх ситуацій та формуються впродовж всього життя людини [ 8].

Досліджуючи вольові якості підлітків І. Дудник прийшла до висновку, що основою вольових напружень в певній діяльності є мотиви, які спонукають до цієї діяльності [4,5].

Згідно з дослідженнями А. Висоцького, у підлітковому віці спостерігається перебудова структури вольової активності. Це пов’язано з невідповідністю між розвитком загальної активності підлітка та його вольових якостей. В цьому віці, за даними автора, у дітей спостерігається зниження дисциплінованості, підвищення впертості, наполегливість проявляється лише при виконанні цікавих завдань. Єдина вольова якість, яка зазнає суттєвих позитивних змін – це сміливість [2].

На думку А Леонтьєва, в учнів середнього шкільного віку починається процес усвідомлення та аналізу причин власних вчинків, тобто мотивації. Підліток починає усвідомлювати власні мотиви, порівнюючи їх з мотивами своїх ровесників, тому в цьому віці досить практичним є використання колективної форми навчання. Також відбувається співставлення своєї мотиваційної сфери з мотиваційною сферою, яка вважається еталоном ідеальної в даному суспільстві [7].

Виходячи з вищезазначеного, вольові якості відіграють важливу роль у прояві мотиваційної сфери людини. Найбільш сприятливий вік для формування як вольових якостей, так і мотиву досягнення припадає на підлітковий вік, коли відбуваються психічні зміни дитини.

Для визначення рівня вольових якостей нами було про анкетовано 158 учнів 7-х класів загальноосвітніх шкіл міста Черкаси. Учням пропонувалось 12 тверджень на кожне з яких вони мали три варіанти відповіді: «так», «інколи», «ні». Кожна відповідь «так» оцінювалась в 2 бали, відповідь «інколи» – в 1 бал, а «ні» – 0 балів. Таким чином, кількість балів від 0 до 14 свідчила про низький рівень сформованості вольових якостей, від 15 до 19 балів – середній рівень та від 20 до 24 балів – високий рівень.

 Також було визначено рівні сформованості мотиву досягнення в цих учнів. При цьому розглядались три структурні компоненти мотиву досягнення: когнітивний компонент, що полягає в здатності до розумового сприйняття тієї чи іншої діяльності (в нашому випадку діяльності, яка приведе до успіху чи до уникнення невдачі), емоційно-ціннісний компонент, який пояснює причину діяльності та діяльнісно-поведінковий компонент, який безпосередньо пов’язаний з виконанням діяльності. Показниками когнітивного компоненту були визначені: знання, як форма існування і систематизації результатів пізнавальної діяльності людини, уміння, як здатність належно виконувати певні дії, заснована на доцільному використанні людиною набутих знань і навиків, та вольові якості. До емоційно-ціннісного компоненту ми віднесли: самооцінку, інтерес та задоволеність результатами власної діяльності. Діяльнісно-поведінковий компонент включав в себе: пізнавальну активність, практичну реалізацію індивідуально-психологічних можливостей, самостійні заняття [1]. Результати експерименту представлені в таблиці 1.

Таблиця 1

Показник	Рівні сформованості
	Низький		Середній	Високий
Вольові якості	38,7 %		51,6 %	9,7 %
Мотив досягнення	35,3 %	52,8 %		11,9 %

 

Рівні сформованості вольових якостей та мотиву досягнення в учнів 7-х класів, %

Результати дослідження показали, що переважна частина досліджуваних мають середній рівень сформованості як вольових якостей (51,6 %) так і мотиву досягнення (52,8 %), тобто різниця складає всього 1,2 %. Різниця між показниками низького рівня складає 3,4 %, а високого – 2,2 %, тобто результати мають невеликі розбіжності. До того ж, в 95 % учнів рівень прояву вольових якостей на пряму залежить від  рівня сформованості мотиву досягнення.

В підтвердження цьому варто згадати думку І. Сеченова, який відзначив, що просто так, без ідеї, без будь-якого смислу напружена діяльність, яка потребує значних психічних та фізичних зусиль виконуватись не буде. Довільна регуляція та пов’язані з нею зусилля потребують певного управління, для чого служить мотив. Саме наявність мотиву відображає свідомий і навмисний характер регуляції, яка називається довільною. В свою чергу, в основі будь-якої довільної дії на всіх її етапах знаходиться свідомість лбдини, чітке уявлення мотиву – мети майбутньої діяльності, здатність до роздумів, до аналізу інформації, яка необхідна для визначення цієї мети [6].

Не випадково, мотив і мотивацію А. Леонтьєв [7] називає внутрішньою складовою дії, складним механізмом, що співвідносить вплив зовнішніх для особистості чинників діяльності з внутрішніми властивостями та можливостями людини. В. Селіванов [8] характеризує мотив як внутрішні спонукання до діяльності , що визначає спрямованість діяльності людини, ставлення людини до конкретної справи, рівень прояву вольових і фізичних зусиль.

Висновок. Аналіз психолого-педагогічної літератури засвідчив, що вольові якості відіграють важливу роль в досягненні цілі. В результаті дослідження можна стверджувати, що рівень прояву вольових якостей учнів 7-х класів визначається рівнем сформованості мотиву досягнення. 52,8 % учнів мають середній рівень сформованості мотиву досягнення і 35 % – низький, що свідчить про необхідність розробки та впровадження педагогічних умов формування мотиву досягнення.

Література

1. Артюшенко О.Ф. Мотив досягнення та теоретичне обґрунтування його структурних компонентів. Слобожанський науково-спортивний вісник, 2014 - №5 – с. 25-28
2. Висоцький О.І. Волевая активность школьников и методика ее изучения.-Рязань – 1979.
3. Гордеева Т.О. Мотивация достижения: теории, исследования, проблемы. Современная психология мотивации. Под ред. Д.А. Леонтьева. М., Смысл. 2002. С. 47-102.
4. Дудник І.О. Формування у підлітків готовності до вольових напружень у процесі занять фізичною культурою: автореф.дис.к.п.н. – К., 2012. – 19с.
5. Дудник І.О. Педагогічні умови формування вольових якостей підлітків у процесі фізичного виховання в загальноосвітній школі. Вісник Черкаського нац. універ. ім. Богдана Хмельницького. – Серія: Пед. науки. – Черкаси, 2012. – Вип. 10 (223). – С. 14-20.
6. Ильин Е.Н. Мотивация и мотивы. СПб: Питер, 2000. – 512 с.
7. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М.: Политиздат, 1975. – 304 с.
8. Селиванов В.И.Волевая регуляция активности личности. Психол. журн. - 1982. - Т.З.-№4.-013-25.
9. Хекхаузен Х. Психология мотивации достижения: Пер. с англ. СПб: Речь, 2001. – 238 с.